Сторінки

середа, 7 грудня 2022 р.

День хустки. Літературно - хустковий подіум

    7 грудня – Всесвітній день української хустки. Якщо вишиванка – це український генетичний код, то хустина – оберіг та символ життя, символ прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи. 

    Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

Дівчата та жінки раніше носили хустку впродовж усього року. При цьому вона була обов’язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. 

    Не дивно, що в наш складний час пробуджується любов до української хустини, а скільки таємничості в них! А скільки вони можуть нам розказати! Зберігає український народ, як давній символ, пам’ять про хустину.

    Хустина для жінки завжди актуальна

Одягнеш хустину і ти - справжня жінка,
Бо ти з України і ти - українка.
А наша хустина - жіноча прикраса
Із роду до роду, не втрачена часом.
Це витвір людини, це символ народу,
І хустка жіноча не вийде із моди.
З чим можем зрівняти квітчасту хустину?
Хіба є щось краще її на заміну?
У ній і традиції, в ній і культура,
Хустки є для свята і є для зажури,
Хустина, як пісня, легка і крилата,
Як мамина ласка, як батьківська хата.

                     



     Відчиняю скриню, ну а там хустки.

Згорнуті учетверо мамині роки.

І бабусі свято в кожній із хусток.

Майорить віночок з листя і квіток.

Відчиняю скриню - пахне нафталін.

Дивиться минуле із усіх сторін.

У куточку - юпка, поруч - сорочки.

В рукавах васИльки, сині квіточки.

Хусточка на будень сіра і легка.

На свята біленька тонка і м"яка.

Хусточко тернова, скільки в тобі мрій.

Стрижечка осіння з смутку і надій.

Бачу, як світанки листям замело.

Бачу, як матуся запина чоло.

Як зоря ранкова в хусточці блищить.

Як вода прозора по каймі біжить.

І хустина в поле біла - на жнива.

Пам"ять, як промінчик вранці ожива.

Хусточку до серця ніжно пригорну

І свої печалі вчетверо згорну.

Г.Потопляк. 2018.