Ліричний подіум

7 грудня – Всесвітній день української хустки. Якщо вишиванка – це український генетичний код, то хустина – оберіг та символ життя, символ прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи. Не дивно, що в наш складний час пробуджується любов до української хустини, а скільки таємничості в них! А скільки вони можуть нам розказати! Зберігає український народ, як давній символ, пам’ять про хустину.

Сміються квітами хустини

Свято країни й кожної родини

Відчиняю скриню, ну а там хустки.

Згорнуті учетверо мамині роки.

І бабусі свято в кожній із хусток.

Майорить віночок з листя і квіток.

Відчиняю скриню - пахне нафталін.

Дивиться минуле із усіх сторін.

У куточку - юпка, поруч - сорочки.

В рукавах васильки, сині квіточки.

Хусточка на будень сіра і легка.

На свята біленька тонка і м"яка.

Хусточко тернова, скільки в тобі мрій.

Стрижечка осіння з смутку і надій.

Бачу, як світанки листям замело.

Бачу, як матуся запина чоло.

Як зоря ранкова в хусточці блищить.

Як вода прозора по каймі біжить.

І хустина в поле біла - на жнива.

Пам"ять, як промінчик вранці ожива.

Хусточку до серця ніжно пригорну

І свої печалі вчетверо згорну.

© Г.Потопляк

Хустина для жінки завжди актуальна

Одягнеш хустину і ти - справжня жінка , Бо ти з України і ти - українка . А наша хустина - жіноча прикраса Із роду до роду , не втрачена часом . Це витвір людини , це символ народу , І хустка жіноча не вийде із моди . З чим можем зрівняти квітчасту хустину ? Хіба є щось краще її на на заміну ? У ній і традиції , в ній і культура , Хустки є для свята і є для зажури , Хустина , як пісня , легка і крилата , Як мамина ласка , як батьківська хата . В ній осінь чарівна , в ній лагідне літо , В нім квіти найкращі в своїм розмаїтті , Хустина , як вітер приємний , весняний , І тепла та ніжна , як руки у мами . У нас вишиванки , хустина , калина Це символи й гордість , краса України . У них вкарбувалась любов до Вітчизни З появи на світ... і до самої тризни... Це символ прихильності , символ прощання , Це символ скорботи і вічне кохання . Хустки українські - найкращі у світі , Тож як же ми можемо їх не любити . І мода на хустку у нас не зникає , Її кожна жінка на себе вдягає . В сучасному стилі і гарно й звабливо Завжди неповторно і дуже красиво . Хтось носить хустину у будні , хтось в свято , Хтось скромну , просту . Ну , а хтось і багату . Хустина для жінки завжди актуальна , А жінка в ній мила , приваблива , гарна . І магію вічності хустка тримає , І , як оберіг , від біди захищає . Садок в ній чарівний і листя , і квіти , І жінка в хустині прекрасна , як літо . І знайте дівчата , в хустині - жіночість , Чаруйте коханих , хай бачать їх очі , Що ви їхні панни , таких більш немає , Як в нас, в Україні , чарівних і гарних . Автор: Тамара Франчук-Шандрук