Новаківська сільська бібліотека

Зі скрині побуту мого села

Жителі села Новаки, Лубенського району, Полтавської області переважно займалися такими ремеслами – бондарством, столярством, виготовляли вози. На всю округу славилися майстри по виготовленню «саману», який виготовляли з ракушняка привезеного із заробітків з Херсонщини і Криму. Кожна селянська сім’я для себе ткала полотна, рядна, ліжники, шила чоботи і кожухи. Та найбільше зачаровувала українська вишивка – сорочки, підзори, рушники. Український рушник наших майстринь стелився, ніби дорога, вабив, наче вічність, зачаровував, мов пісня. Він був неодмінним атрибутом народного побуту, весільної обрядовості й традиційної окраси українських хат. У експозиційно – колекційних надбаннях нашої бібліотеки переважають рушники вишиті гладдю і хрестиком. Рушники вишиті гладдю оздоблені розкішними рослинними орнаментами – квітами, птахами, оригінальною «лиштвою», виконані тамбурними та гладдєвими швами. У такій вишивці використовується різнобарвна палітра кольорів, окрім чорного. Від них не можна відірвати погляду, вони зачаровують, дивують майстерністю вишивки. У рушниках вишитих хрестиком, поєднуються рослинний і рослинно – геометричний орнаменти, використовується ніжна стримана кольорова гама, переважно із зелених, червоних, жовтих, синіх подекуди чорних кольорів. Майстрині нашого села дуже полюбляли у своїх роботах вишивати квіти – фіалки, рози, барвінок, кручені паничі, між квітами вишивалися геометричні фігури, завдяки чому складався безперервний рух композиції. Такі вишивки зачаровують не тільки своєю красою, але й бажанням розгледіти в них кожний елемент, адже кожен візерунок – краса, добро, сподівання, уся глибина почуттів. Старовинні вишивки майстринь нашого села потрібно довго і зблизька розглядати, щоб зрозуміти, яка розкіш, краса узорів, ювелірність і точність майстра розкрити перед нами.

Роботи Олійник Уляни Онопріївни вишиті хрестиком.