З любов’ю до України

 На поетичну вітальню до Всесвітнього дня поезії у бібліотеку завітали учні 6 класу, де на них чекала оформлена книжкова інсталяція, епіграфом до якої стали слова Ліни Костенко: «Поезія – це той дзвінкий струмок, Що витікає з надр душі твоє.»              Так, поезія – музика душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість до життя, любові та краси, входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця.

Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зворушливе. Юних відвідувачів зацікавили такі рубрики: «Поезія єднає серця», «Протягни руку поезії», «Віршована дитяча рукавичка.» Бібліотекар розповіла про історію виникнення свята, а потім лунала поезія, яка надихала, лікувала, розчулювала і смішила. Вона ніби крилатий Пегас, який є символічним знаком поезії  то окрилювала, то зачаровувала, то випромінювала особливу енергію – світлу, оптимістичну, життєствердну.

Тож ми пригадали свої улюблені вірші влаштувавши поетичні читання, спробували погадати на поетичній збірці, розібрали як учити вірші, щоб покращити пам’ять і збагатити свій словниковий запас, як шукати і бачити поезію навколо себе. Намагалися знайти відповідь на питання, в чому секрет поетичних чарів, та не знайшли, бо поезія залишається загадкою. Тим більш вона вабить читачів і якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті, вона вам неодмінно віддячить, бо 

«Поезія – це завжди неповторність, 

Якийсь безсмертний дотик до душі»  Л. Костенко