Терновий вінок Чорнобиля
 

        В пам'яті українського народу 26 квітня - це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам'яті - неможливо.    

 Сьогоднішній день для України не свято, а Данина шани і вдячності тим, хто намагався здолати наслідки чорнобильської катастрофи. Щороку 26-го квітня тяжкі дзвони Чорнобиля відгукуються в душах кожного з нас співчуттям і милосердям. Доля нашої країни після чорнобильської катастрофи сумна і пекуча. Та все пізнається в порівнянні. І щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті хто могли ніколи не народитися після 1986 року - народились, живуть і творять добро.

 Та не дивлячись на те, що минув 37 рік, рани чорнобильської трагедії не загоїв час. I сьогодні ми зібрались, щоб згадати далекий квітень 86 року, щоб подякувати нашим односельцям, які разом із іншими, ризикуючи своїм здоров'ям і життям, брали участь у ліквідації наслідків аварії на чорнобильській аес, відроджували до нового життя обпалену радіацією нашу квітучу, родючу українську землю.           

Сьогодні в Новаківській ЗОШ І-ІІІ ст. ім.П.М. Щербаня зібралися учні старших класів, щоб віддати данину шани і вдячності тим, хто намагався здолати наслідки Чорнобильської катастрофи.

Вчитель історії Рижко С.В, та педаго-організатор Кучеренко С.В. розповіли про трагічні сторінки історії нашої країни. Діти переглянули відео-ролики, лунали вірші,обговорювали, дискутували коло книжкової викладки «Тягар  Чорнобильського неба», а сільський бібліотекар Симоненко О.О. презентувала книгу Василя Піцури та Івана Лисенка «Хай атом буде робітником, а не солдатом».

А після заходу учні старших класів завітали до бібліотеки по інформацію, щоб увіковічнити пам’ять у презентаціях про живих односельців, які намагалися здолати наслідки катастрофи і пропустили Чорнобиль крізь серце. 

Вічна пам’ять тим, хто відійшов у вічність і щира подяка і шана тим, хто відроджував до нового життя, обпалену радіацією нашу квітучу, родючу, рідну землю.