«Коли ангели повертаються на Батьківщину, це неспроста»

       

Нерівні сили… Поле бою… Стрільба і крики біля Крут. Хтось друга прикривав собою, таке було на полі тут.

      29 січня 1918 року - бій під Крутами (автор - Сергій Осока) «Історія людства – багато в чому історія кривавих баталій. Переділ державних кордонів, бучні королівські шлюби та найбільші зради часто прописані в ній не людською мовою, а бряжчанням зброї: від найдавніших стріл та гаківниць до найсучасніших «Градів» та «Буків».

Військова історія найчастіше ділить учасників битв на переможців і переможених – така, здавалося б, проста й безхитрісна діалектика: комусь – лавровий вінок, а комусь – вороння. Проте вінок далеко не завжди означає звитягу, а чорний ворон – неславу й забуття. Хід битви вирішується безпосередньо на полі, а от історична оцінка – справа набагато складніша. Тут уже право голосу мають і совість, і честь, і пам’ять – фактори вже не так військові, не так історичні, як суто цивілізаційні, суто людські. Ось чому 300 спартанців царя Леоніда овіяні світовою славою. Ось чому подвиг кількасот «крутян» досі надихає українців.» У Новаківській сільській бібліотеці були проведені історичні паралелі « Коли ангели повертаються на Батьківщину – це неспроста»,щоб віддати данину пам’яті і шани героям. Від трагічних подій, які відбулися наприкінці січня 1918 року, нас відділяє більше сотні років. Здавалось би, ціла ріка часу минула, Україна зазнала значних змін і потрясінь, значно більших і схожих з тим протистоянням юних патріотів України. Чому ж ми знову й знову повертаємося у згадках до бою під Крутами, чим він є для Незалежної України? На думку наших читачів. Крути – це символ непохитності, патріотизму та любові до Батьківщини. А, ми, нащадки, зобов’язані зберегти у собі той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, яку мали вони, юні гімназисти, молоді хлопці, перед якими лежало «неораним полем» ціле життя і які без жалю поклали його на вівтар служіння Україні.