Апостол правди, селянин Тарас!

   

Для багатьох поколінь українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми  все про нього знаємо,  все в ньому розуміємо, і він завжди з нами і в нас - та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпне й нескінченне. Волею історії він поєднаний з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові сучасні дні  і новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте і розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка… 

      Ось і сьогодні  до шляху Шевченківської спадщини долучилися дорослі  і діти, взявши участь у поетично – літературному марафоні: «Апостол правди, селянин Тарас!»  Вабила магія поетичного слова Шевченка, яке пробуджувало у присутніх міфопоетичне мислення, викликало з глибин пам’яті чутливі асоціації, зримі  в уяві образи з його біографії і літературного надбання. Оживала жива народна душа, зігріта рідним словом у віршах, які читали учні Новаківської гімназії – Бараненко Анастасія, Довбиш Єва, Недбайло Катерина, Охріменко Каміла, Шемет Маргарита, Фєдорова Аріна.                                                                                                   

      Шевченко для нас українців – це те, чим живуть, у чому черпають сили і надію, дослухаючись до його пророцтв і заповітів, пересторог, які актуальні і зараз. Шевченко належить не лише Україні, а всьому людству, хоч кожне його слово про Україну. І з глибини століть Шевченко передає нам сьогодні непохитні заповіти і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

Любіть її...Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть