Моє село

Село моє, ти край мого дитинства,

Чудовий і квітучий, мов весна.

Ти- кущ калини доброго намиста,

І хата біла, рідна, чепурна.

Моє село - рідні батько й мати,

Садок вишневий, небо голубе,

Все те, про що не можна розказати,

А лиш відчути, як саму себе.

Моє село... між вербами тихенько

Тече Сула, вода немов кришталь.

І я пливу у човні помаленьку,

А на душі і радість і печаль.

Така краса навколо незрівнянна,

І спів пташиний, аж щемить душа...

Моє село, мов дівчина кохана

На першу зустріч з милим поспіша.

Люблю тебе я в різні пори року,

Коли в цвіту чи в сніговій імлі,

Без тебе я не можу навіть кроку

Зробити і прожити на землі!

Галина Іванівна Бердевська. Засулля.

На території України розкидано безліч сіл і хуторів. Україна - це передусім села, хутори, а тоді вже міста .Села великі і не дуже, маленькі і зовсім маленькі, відомі і знані лише у вузьких районних колах. Та кожне з них по своєму прекрасне, неповторне, унікальне. Кожне село - як маленький світ, зі своєю атмосферою, мікрокліматом, народом, перемогами й поразками, трагедіями й тріумфами. У кожного села є своя цікава історія. У кожного села є своя доля. Іноді щаслива - коли село виростає, набуває сили, стає центром сільради чи навіть цілого району, і наповнюється новопроложеними дорогами, по яких, немов кров по судинах, мчать машини, люди, вирує життя.