Найбільший скарб народу – це його мова.

 

Єдиний скарб у тебе – рідна мова. 

                         Заклятий для сусіднього хижацтва.
                         Вона твого життя міцна основа,
                         Певніша над усі скарби й багатства.
                                                                  (П. Куліш)

                        Найбільший скарб народу – це його мова.
   Мова – це серце нації, а нація – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Мова – це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід, всю гаму свого розуму і почуття. Мова – це канва, на якій людина вишиває узори свого життя.
   Мова і слово нерозривні, бо у  рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу, бо усі діяння наші, думи і сподівання закріплюються у слові. Слово – наше найрізкіше око, наша наймогутніша сила.  У слові постають перед нашим зором сторінки давньої історії і здобутки майбутнього. За допомогою слова ми проникаємо в думи і почуття, які хвилювали людей за тисячоліття до нас. Також можемо звернутись до далеких нащадків передати їм у слові найсокровенніше. Слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє. Це схованка мудрості і невмирущості народу.
   Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших з- поміж них – мова. З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов'язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні, з першого уроку у школі, з відвідування бібліотеки.   Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель –мова.
   От  і у сільській бібліотеці пройшов день рідної мови, до проведення якого активно долучилися діти. Вони декламували вірші, висловлювали свою думку про нашу рідну українську мову, про наше минуле, сьогодення і майбутнє.  А учениця 7 класу Гриценко Руслана, презентувала свій вірш.
  В української мови велике майбутнє, адже вона народжується не просто з уст українського народу, а з глибин його серця й душі. Обов’язок кожного з нас – турбуватися про її долю, удосконалювати, збагачувати.
   Знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу – українську мову. Це мова великого народу, великої культури.